Вітаю Вас, Гість

Проміння світла і здоров'я

 
Навіть на початку XX століття значне поширення серед катеринчан мали неграмотність, затурканість, забобонність. Та все ж новітні суспільно-політичні віяння брали своє. В одному з архівних документів читаємо: «В Катеринці в 1896 році зареєстровано 260 дворів, в яких проживає 1850 осіб. Тут уже діє школа грамоти, в якій навчається 60 дітей, в тому числі 54 хлопчики і 6 дівчаток. Вільно практикує жінка-лікар. В селі 5 лавок і 2 корчми...» (60). В 1872 році в Катеринці було відкрито школу. Першого року в ній навчалося 12 хлопчиків і жодної дівчинки. Навчання проходили в церковній сторожці. За вчителя був дяк, а уроки Закону Божого вів священик. Через кілька років на кошти сільської громади придбали стареньку, але простору хатину і школа вибралася з сторожки за церковну огорожу. В ній замість дяка появився вчитель. Першими вчителями були звичайні грамотні люди, переважно з числа відставних солдатів. Пізніше появилися підготовлені до цієї справи фахівці. На жаль, імен перших вчителів історія та людська пам'ять нам не залишили. Кількість учнів у школі з кожним роком збільшувалася. Прогресивно налаштовані батьки посилають до школи і дівчаток. Скоро старенька хатина вже не могла вмістити у своїх стінах всіх учнів. В 1909 році в селі відкрито однокласну земську школу, приміщення для якої на свої кошти збудував священик Григорій Михальченко. Церковнопарафіяльна школа злилася з земською. Всіх учнів по роках навчання розділили на групи, які називалися громадами. Першим завідуючим земської школи став Артем Мануїлович Щербина, який мав педагогічну освіту і був підготовлений до роботи за програмами земських шкіл. Крім Щербини в школі працювали Євстафій Степанович Гордій-Гордзієвський та Ларіон Аркадійович Петренко (61). Після закінчення громадянської війни земську школу почали називати «школою першого ступеня», а через рік - «трудовою політехнічною школою соціалістичного виховання» з трирічним терміном навчання. В 1929 році в школі появився четвертий клас (група), а ще через два роки школа стала неповною середньою - було відкрито 5-й клас До речі, тоді навчальні групи почали називати класами. Школа в ті роки рішуче відкинула так званий бригадно-груповий метод навчання і перейшла до індивідуального оцінювання знань учнів. В 1934 році школа здійснила перший випуск семикласників. Свідоцтва про неповну середню освіту отримали 23 юнаки і дівчини. За кілька років до війни директором школи став Козловський Федір Антонович, який мав енциклопедичні знання, був гарним організатором, свою роботу будував на засадах тодішнього передового педагогічного досвіду. Від вчителів вимагав творчого підходу до кожного уроку, до вивчення кожної теми. Федір Антонович зажив незаперечного авторитету серед колег, учнів та батьків. По війні працював інспектором районного відділу народної освіти. В 1941 році школа здійснила восьмий випуск семикласників. Потім наступила майже трирічна окупаційна темрява, під час якої школа не працювала. Було два коротких періоди, коли учні сиділи за партами, проте, через «відсутність палива», навчання «тимчасово» припинялися. В квітні 1944 року після звільнення від окупації педагогічний колектив провів облік дітей шкільного віку та комплектування класів, а першого вересня розпочалось навчання з повним комплектом учнів у всіх класах. Було тоді немало переростків. 6 і 7 класи були в основному укомплектовані з них. Ще йшла війна. Працювати було нелегко: не було парт, класних дощок, навчальних приладів, наочних посібників, зошитів і підручників. Але найскладнішою проблемою були приміщення. їх не вистачало навіть при двозмінній роботі. Доводилося використовувати розкидані по всьому селу старі куркульські хати, яким давно вийшов вік. Школа трималася в ці роки на ентузіазмі педагогічного колективу. Першим директором школи після окупації був Сокуренко Павло Сергійович - офіцер, фронтовик, інвалід. Нелегко доводилося, проте він мужньо ніс свій хрест на шкільну Голгофу, розуміючи, що тут також фронт. Усвідомлював - допоки точиться війна, заміни йому не буде! Коли прогриміли переможні салюти П.С.Сокуренко, відчувши значну втому, попросився на відпочинок. Посаду директора зайняв тридцятирічний Степанов Олексій Васильович, який щойно демобілізувався з лав армії. Школа попала в надійні руки. Новий директор активно взявся за відродження шкільного господарства, енергійно спрямовуючи діяльність педагогічного колективу на усунення наслідків війни. Дякуючи Степанову, здійснено капітальний ремонт основного приміщення (корпус колишньої земської школи) та підремонтовано інші «корпуси», завезено прилади до кабінету фізики, карти, таблиці, посібники з біології, історії, географії. Було налагоджено методичну роботу, створено належні умови для діяльності гурткової роботи. Шкільна бібліотека була поповнена творами українських і російських класиків, дитячою і спеціальною літературою. Обзавелася школа і власним транспортом: придбано пару коней і воза. На початку травня 1951 року нелегку директорську ношу звалила на свої тендітні плечі вчителька математики Віра Григорівна Бойчук. Вона стала першою жінкою на посаді директора школи в Катеринці. В.Г.Бойчук прийшла в школу в квітні 1944 року старшою піонерською вожатою. Через кілька місяців її відряджають в Одесу на курси підготовки вчителів математики. В кінці 1944 року повертається в школу, а в 1946 -поступає на фізико-математичний факультет Одеського учительського інституту і через 2 роки отримує призначення в свою ж Катеринківську школу учителем математики. Незабаром вийшла заміж, придбала прізвище Сугак. Ставши директором школи, Віра Григорівна відчула отой тягар, який звалила на себе. Незабаром до цього долучилися сімейні турботи. Через місяць після призначення на директорську посаду народила сина. Новим директором став інвалід Великої Вітчизняної війни Попик Захар Юхимович, але і йому не вдалося вирішити нагальні проблеми школи, особливо з приміщеннями. Зважаючи на це, та на стан здоров'я, він незабаром звільнився. В школі почалася директорська «чехарда». За період з 1960 по 1973 роки директорами працювали; З.Ю. Попик, Л.А.Самборська, О.Л.Кузьменко, Л.Мерим'янова, О.Кльосова, О.Я.Швець, М.С. Ковальчук, Л.Д.Смеричанська, В.І.Шахненко, В.М.Андрійченко, Л.Я.Олексієнко, які появлялися і зникали з незвичайною швидкістю. Звичайно, в таких умовах школу лихоманило і вона скотилася на одне з останніх місць в районі. Нарешті, навесні 1975 року, за ініціативи голови колгоспу А.І.Юзькова, у шкільний двір прийшли будівельники. Розпочалось будівництво нової школи на 192 учнівських місця. Підрядні роботи виконував Первомайський Райагробуд. 15 вересня 1976 року Катеринківська восьмирічна школа справила новосілля. Цей день став святом для всього села. А.І.Юзьков та його заступник Г.Г.Зайчук прикріпили вивіску, а потім разом з завідуючим райвно М.І.Біліченком розрізали червону стрічку. Голова Райагробуду Кузьменко вручив директору школи символічний ключ. Учні та педагогічний колектив, очолюваний в той час автором цієї книги, отримали можливість для навчання та творчої праці. Його старання незабаром були гідно оцінені. …. Із спогадів вчителя географії Діденко Л.І.: « Пам’ятаю, як будувалась школа, Микола Силович повів нас у недобудоване приміщення і показав йому кожний кабінет, також сказав підготувати матеріал для оформлення і як тільки завершились малярні роботи ми розвішали все необхідне на стінах.» Продовжив працю Миколи Силовича директор Володимир Михайлович Шершон, школа поновлювалась новими меблями, приладами, збудоване приміщення котельні. В 80-х роках школа стала дев'ятирічною, а в 1994 році отримала статус середньої. У 2002 році школу було газифіковано, велика заслуга в цьому директора Денисюк О.М. З 2003 року посаду директора займає Осадча І.В. 2004 році , за ініціативи начальника відділу освіти Вовк С.А., яку підтримати директор Осадча І.В. та батьки, Катеринківська школа здобула статус навчально – виховного комплексу, до якого входять дошкільне відділення, в якому 1 різновікова група до складу якої входять 20 вихованців та школа ІІІ ступенів. НВК було присвоєно ім’я героя – земляка С.Т. Паламарчука. В період з 2006- 2014рр. школа дещо оновилась: поновлено та капітально відремонтовано приміщення їдальні, збудовані внутрішні туалети, обладнана комп’ютерний кабінет, частково завезено нові меблі. За час свого існування в статусі неповної середньої і середньої, школа здійснила 64 випуски. Свідоцтва про неповну середню освіту вручено 2176 юнакам і дівчатам. 132 з них продовжили навчання в стінах рідної школи і отримали атестати про здобуття середньої освіти. Всі випускники знайшли належне місце в житті, поповнили ряди трудівників сільського і лісового господарства, промисловості, транспорту, торгівлі, науки і освіти, охорони здоров'я, культури, захисників Вітчизни. Кожний з випускників школи напевно пам’ятає своїх улюблених педагогів, які сіяли зерна доброго і вічного, це Бурлаченко В.Ю., Краєвська В.А., Безверхній Ю. П., Діденко Л.І., Яворська Ф.А., Ярошевська Л.К., Федорчук Т.Я.,Середенко М.У., Асауленко З.П., Асауленко М.Т., Яворський А.Г., Земцов М.В., Брижак Г.Д., Алексієнко Г.М., Осадча Г.Г., Ткаченко М.В., Солтан М.С., Трофімова Т.В., Денисюк О.М., Сухарська Л.П., Дем’яненко В.С. та багато інших. Сьогодні в школі продовжують працювати молоді та енергійні педагоги: вчитель фізичної культури Зеленюк М.М., вчитель англійської мови Зеленюк О.М., вчитель історії Осадча І.В., вчитель математики Катран Ж.С., вчитель біології Папіровник О.В., вчителі початкових класів Перник І.М. та Грищенко А.С., вчитель зарубіжної літератури Бурмістрова І.В. , вихователі дошкільного відділення Кошовенко М.М. та Павленко І.В.